Від нобелівської премії до конкурсу на найтовстішого ведмедя Аляски – жовтень не перестає тішити нас хорошими новинами. А отже, можна не хвилюватись, що розмова з близькими за сімейним столом поверне не туди.
На Алясці обрали найтовстішого ведмедя. Ним став 27-річний Отіс
Протягом останнього тижня небайдужі до питань збереження біорізноманіття та просто поціоновувачі товстих волохатих ведмедиків обирали цьогорічного чемпіона – найтовстішого вдемедя у національному парку Катмай на Алясці. Ініцатива існує вже шостий рік поспіль: протягом літа співробітники парку слідкують за тим, як грізлі впольовують лосось та набирають достатню вагу, аби провести сім місяців у барлозі під товщею снігу. І все – для того, щоби привернути більше уваги до збереження бурих ведмедів.
Активісти навіть об’єднались у групу на фейсбуці і цього року кампейнили за старого ведмедя на ім’я Отіс. Він з’явився на найбільш рибному місці пізніше за решту ведмедів, худим і майже без зубів – але за сім тижнів встиг набрати неабияку масу. Вчені підрахували, що Отісу щонайменше 27 років – при тривалості життя самця грізлі у 20-25 років. Тож цей досвічений ведмідь точно заслужив свою цьогорічну нагороду.
У Лестері озеленили автобусні зупинки – все заради бджіл
Оскільки популяція бджіл стрімко знижується в усьому світі, доводиться шукати нові способи зберегти цих надважливих для екосистеми тварин. Тож в англійському Лестері запустили проєкт Bee Bus Stops – і тепер всі традиційні автобусні зупинки облаштують зеленим дахом та сонячними панелями. Газон на даху засіють польовими травами, квітами й сукулентами, а сонячну енергію використають для поливу.
Перевага таких «прихістків для бджіл» над звичайними клумбами ще й в тому, що комахи літатимуть на висоті від доріг і тротуарів, а тому не перетинатимуться з людьми й не страждатимуть від взаємодії з транспортом. У мерії міста запевняють, що завдяки таким крокам до 2030 року місто стане кліматично нейтральним – та справді дружнім до бджіл.
У Данії художник вкрав у музею 84 000 доларів та назвав це актом мистецтва
Митець Єнс Ханніг отримав від музею гроші для того, щоби відтвори свою більш ранню роботу – інсталяцію із двох скляних рамок, наповнених банкнотами. Робота мала відображати річний прибуток Данії. Та. Зрештою, хуждожник надіслав до музею коробку з цією роботою, але у ній бракувало 534 тисчі крон. Сам художник пояснив, що це і є його нова робота – під назвою Take the Money And Run («Бери гроші та біжи»). За словами художника, неповернуті гроші – це протест проти винагороди, яку він мав отримати за роботу.
«Чому я не можу зробити твір мистецтва про моє власне становище? Якщо ви працюєте на паршивій роботі і вас все ще просять платити за це, просто хапайте касу й біжіть» - повідомив художник спантеличеним кураторам музею, які тепер розглядають можливість звернутись до поліції.
Довкола Мадрида готуються висадити повноцінний міський ліс
Великі міста – а особливо ті, в яких розвинена промисловість – у літні місяці можуть ставати «островами спеки», де температура підвищується на критичні кілька градусів порівняно з сільською місцевістю. Цікаве рішення проблеми знайшли у Мадриді: міська рада запропонувала висадити довкола міста повноцінний ліс, який буде очищати повітря та вбирати парникові викиди.
Для цього протягом наступних п’яти років довкола міста висадять півмільйона(!) дерев – місцеві види берез, дубів та хвойних. Жодних привезених квітучих кущів чи клумб – щоби не витрачати енергію та ресурси на полив чи облаштування інфраструктури для містян. Все заради природи й клімату!
Нобелівську премію з фізіології та медицини присудили за дослідження ефектів гострого перцю
Мабуть, найцікавіше для широкого загалу дослідження, відзначене цьогорічною Нобелівкою – це роботи лауреатів премії з фізіології та медицини Девіда Джуліуса та Ардема Патапутяна. Обидва вчені (незалежно один від одного) багато років досліджували, як перетинається наше сприймання дотику й температури – інакше кажучи, чому ментол для нас «холодний», а гострий перець – таки «гарячий».
Як виявилось, річ в особливому типі рецепторів, які сприймають і температуру, і, наприклад, речовину капсацеїн – ту саму, яка робить перець чилі перцем чилі. Виходить, що «гострий» та «охолоджуючий» (як ментол) – це не характеристики смаку їжі, а опис її текстури.
Фото: murmurash
