Що не так з нашими балконами?

|

Рубрика: Місто

|

Автор: Valeria Lazarenko

|

2914

Коли дивишся на київськи чи одеські балкони, особливо у спальних районах, одразу виникає враження, що з цим недоладним міксом фарб, пластику та звисаючих до нижнього поверху санчат щось не так. Втім, українські балкони активно досліджують, пишуть про них книжки та знімають документалки. Поговорили із соціологинею Аллою Петренко-Лисак про те, чому наші балкони – культурний феномен, та що робити із самовільним перетворенням простору. 

 

 

 Довідка:  Алла Петренко-Лисак – дослідниця у галузі міської антропології, кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри галузевої соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2011 року досліджує соціальну мобільність, соціологію простору та практики його перетворення, зокрема – балкони та публічні простори українських міст. 

 

 

Скоріш за все, історія балконів тісно переплетена з історією архітектури як такої: змінювались лише їх функції. У середні віки балкони слугували радше для оборони (там зручно розмістити лучників), привітань монарха, спостережень за певними подіями (наприклад, карнавалом), або ж для вечірніх освічень у коханні – Шекспір не дасть збрехати. Проводити ж вільний час, просто спостерігаючи за життям на вулиці – ідея порівняно нещодавніх часів: тільки у середині 19-го сторіччя такий вид дозвілля став по-справжньому безпечним.

Дійсно масовим явищем балкони стали за перебудови Парижа під керівництвом барона Османа. Комусь із його архітекторів спало на думку, що витончені ковані решітки оздоблених піщаником будинків створять єдиний образ міста, і байдуже, що за красивими фасадами ховатиметься безрадісне життя міських пролетарів. Такий балкон, що насправді не передбачав жодних інших функцій, крім споглядання за перехожими (як на картинах Моне), все ж був проміжним простором: між житлом та вулицею, «своїм» та «чужим», особистим та публічним. Та навіть у ті часи балкони піддавали критиці. 

Привнесення балкону в кожну окрему квартиру в наших містах трапилось вже у 60-ті, із поширенням типового масового житла. Буквально за 5-10 років балкони, що замислювались як простір для того, аби подихати свіжим повітрям та поспілкуватися  сусідами, перетворились в кращому випадку на місце для сушіння білизни, а в гіршому – на склад мало використовуваних речей. Доступність матеріалів для скління (включно із можливістю банально вкрасти фіранки від трамваю), помножене на анархію 90-х, зрештою і призвело до сучасного виду наших балконів. 

 Алла:  У кожного міста своя історія – і власна естетика. Та й розуміння краси і ошатності від епохи до епохи різниться. Якщо ми б завітали до Парижу в доосманівські часи, мабуть, не було б такого захвату (вузькі темні вулички та низькі темні будинки – зовсім не той Париж, до якого ми звикли). Одна з причин, як на мою думку, в тому, що ошатність та прибраність формувались тривалий час, а особливо постали в розгортанні практик консюмеризму: щоб продати товар (читай: місто) туристу (що ставав масовішим і масовішим) – зроби його привітним та доглянутим, показово вартим уваги (в усій ціні цього слова). Тож влада багатьох міст вдалася свого часу до низки регламентацій, які координували, й достатньо жорстко, норми і правила екстер’єрів та інтер’єрів будівель. Поступово ці правила поширилися й на інші регіони – де привабливість має бути, як мінімум, для місцевих, аби почуватися гідно. Чи сформувалося таке розуміння в наших очільників міст і городян – явно, що ні. 

 


Фото:  Enter Through The Balcony 


Фото:  Enter Through The Balcony 

 

 

Про витоки феномену цар-балкону

 Алла:  Як би нам не здавалось,  «цар-балкон» – не виключно пострадянський феномен.  Варто лише поглянути, наприклад, на міста Азії чи Латинської Америки, від Маніли до Ліми. Спільним буде ставлення до балконів як до простору поза житловим приміщенням. Просто у людей є речі, які мають зберігатись… не «в хаті». Тож, якщо немає гаража чи сараю, комірки чи господарчого блоку в приміщенні – таким простором стає, як правило двір біля будинку. А в багатоповерховому/квартирному домі – балкон (якщо є), а якщо немає – сходові клітини, горища, підвали, чи власноруч прибудований балкон. 

І хоча ми звикли асоціювати добудовані цар-балкон із районами компактної забудови «хрущівками» та сповнюватись праведним гнівом, дивлячись на приліплені до історичної будівлі пластикові «шпаківні», цей феномен наразі сягає і більш нової та «елітної» нерухомості. 

 Алла:  Забудовник має розуміти, що  у людей можуть з’являтися речі, які потребують простору для зберігання. І якщо для них не створити цей простір – мешканці облаштують його самотужки. Балкон – це не житлова площа (за звичними нам житловими документами) – й так до нього і ставляться. Розмаїття практик поводження на балконах засвідчує ставлення до них як до простору дво-належності: це вже не оселя, але й не простір інших. Тобто там присутні практики, які потребують простору поза житлом. Тож, хтось там гуляє (компенсуючи час чи власні фізичні можливості), хтось сушить білизну (в приміщенні немає відповідного для того простору), хтось тримає запасні речі (недостатньо шаф і немає підвалу), хтось палить (бо в квартирі запах тютюну не приймається іншими мешканцями), хтось розводить рослини (відкрите повітря), хтось розглядає людей і вуличне життя (зверху огляд кращий). Тому балкон тут – не компенсація нестачі житлової площі, а інкорпорація позажитлових площ в дотик до житла.

З іншого боку, балкони, які бездумно розширюють, суперечать концепції «права на місто»: фактично, люди таким чином позбавляють інших права користуватись спільною територією. Тільки уяви, як живеться мешканцям квартири, впритул до вікна якої прибудували ледь не повноцінну веранду, затуливши доступ світла на добру половину дня. 

 


Фото: Олександр Бурлака /  Balcony Chic 


Фото: Олександр Бурлака /  Balcony Chic 

 

Про творчість і свободу перетворювачів балконів

 Алла:  Певною мірою, перетворення простору балкону – це прояв свободи. Тільки свободи у сенсі вседозволеності: це таке вульгаризоване право на протест. Скління – бо вогко, холодно, пилючно, яскраво, гучно (чи інші форми перцептивного дискомфорту). Тож балкони склять, вішають ламбрекени, встановлюють дашки чи огорожі (що, до речі поширено в європейських практиках опанування балконів).  Розширення простору балкону – це вже брутальний і нахабний протест проти системи з гаслом: «хочу більше, а не можу. Тому ось так!»  І це можливо, тому що відсутній дієвий механізм недопущення таких практик. Контролю та регулювання немає, а отже безкарність породжуватиме й надалі такі опанування. Й інколи – з надто «творчим» підходом.

Тим цікавіше, що насправді самовільна зміна балкону, бодай його скління, було заборонене аж до 1 жовтня 2018 року – та, як ти бачиш, навряд чи це зупиняло когось у Києві, Дніпрі чи Херсоні. Винесення прибудов до першого поверху і досі під забороною – що, втім, не заважає мешканцям курортних міст, наприклад, Одеси, буквально прибудовувати до своїх квартир цілі кімнати з окремим входом – для розміщення туристів.  

 Алла:  Я бачила вже стільки різноманіття (і власними очима, і на світлинах з усього світу), що сказати, що якась ідея неймовірно вразила, важко. Вражає скоріше різноманіття практик використання такого досить невеличкого простору оселі. З останніх вражаючих практик – спільні вечері італійців між балконами і колективні концерти під час локдауну.

 


Фото: Олександр Бурлака /  Balcony Chic 


Фото: Олександр Бурлака /  Balcony Chic  

 

Що робити з нашими балконами

 Алла:  Як на мене, регулювання, що супроводжується просвітницькою кампанією, – одна з найкращих практик досягнення спільного комфорту. З часом досвід першопрохідців стає очевидним і до них підтягуються решта. І поступово певні незвичні чи неприйнятні на початку практики стають нормою. 

Заборона на зміну зовнішнього вигляду балконів непогано функціонує у більшості європейських міст. І, на диво, навіть типові «панельки» берлінського району Марцан чи празьких спальників виглядають в рази більш охайними, якщо їх фасади не порушувати різномастими балконами й добудовами. Та не будемо узагальнювати досвіди європейських міст: адже доки стокгольмці сприймають балкон як «фасад благопристойності» та виносять туди улюблені ікеєвські столи зі стільцями для суботнього чілу, неаполітанці радісно натягають між балконами мотузки для білизни та співають пісні. 

 Алла:  Поняття естетики не є універсальним мірилом: смаків і потреб вистачає рівно на кожну людину. Тож варто регулювати соціальні практики м’якими, але переконливими засобами, які не є очевидними на поверхні. Те, що спаплюжений екстер’єр несе втрати – не є очевидним фактом. Треба пояснювати, регулювати і контролювати (але не наглядати). А поки що, так – маємо, справді, культурний феномен і виступаємо цікавезним предметом для урбаністичних розвідок антропологів та соціологів у вивченні міських практик опанування просторів.

 

***

А для подальшого занурення у феномен дивовижних, подекуди смішних, але й дуже креативних українських балконів, зверни увагу на красивезний фотоальбом Balcony Chic від видавництва «Основи» та переглянь новеньку документалку Романа Блажана «Вхід через балкон»: вона вже доступна в онлайн-кінотеатрах. 

 

Фото на головній: Maryna Nikolaieva  / Unsplash

 

 А щоб не пропустити нові цікаві тексти, підпишись на 34home у  Instagram  та  Facebook

 

|

Рубрика: Місто

|

Автор: Valeria Lazarenko

|

2914

ТЕМИ:

Читай також:

Old Khata Project: «Ми не шукаємо у минулому міфічний "золотий вік українського села"»
Історії /

Old Khata Project: «Ми не шукаємо у минулому міфічний "золотий вік українського села"»

Давня хата – це не про хронологію, а про культурне наповнення.

Кухонна революція: як змінювались наші уявлення про кухню й процес приготування їжі
Конспект /

Кухонна революція: як змінювались наші уявлення про кухню й процес приготування їжі

Розбираємось, як і коли кухня стала «жіночою справою» і що з цим робити.

Как организовать большую весеннюю уборку быстро и безболезненно?
«Я живу над собственным кафе». История пространства Ozero
Історії /

«Я живу над собственным кафе». История пространства Ozero

Владелица кафе «Субота» Ольга Помозова – об исполнении мечты и экодружественном образе жизни.

Зараз на головній:

Как фотографировать интерьер? 5 дельных советов
Лайфхаки /

Как фотографировать интерьер? 5 дельных советов

Как снять свою квартиру так, чтобы сдать ее на Airbnb подороже.

Що дивитись на «Тижнi швейцарського кіно»?
Розваги /

Що дивитись на «Тижнi швейцарського кіно»?

Всі фільми покажуть онлайн (і безкоштовно).

Большой гайд по бокалам
Їжа /

Большой гайд по бокалам

Бокал – это инструмент для наслаждения напитком. Рассказываем, как его выбрать. 

Те, що не отримаєш у місті. Історія проєкта оренди будинків на природі «УЛIС»
Історії /

Те, що не отримаєш у місті. Історія проєкта оренди будинків на природі «УЛIС»

«Певно що Україна буде користуватись попитом для більш глибокого занурення».

Як використовувати простір по максимуму? Лайфхаки для маленьких квартир
Лайфхаки /

Як використовувати простір по максимуму? Лайфхаки для маленьких квартир

Як вмістити до малого метражу все необхідне, у тому числі затишок?

Показати більше