Авантюра довжиною в життя. Як ми будували дім власними руками

Авантюра довжиною в життя. Як ми будували дім власними руками

|

Рубрика: Колонки

|

Автор: Анастасія Коваленко

|

942

Здавалось би, побудувати дім своїми руками – красива й романтична історія. Але перетворення мрії на реальність може виявитися неабияким челенджем – про що і розповідає авторка 34home Анастасія Коваленко. 

Ось я стою у душовій і плачу. Потоки води не встигають змивати з мого обличчя сльози, стільки їх назбиралось. Я мріяла про ванну на бронзових лапах, а поруч – французьке вікно, картини і зарості з монстер. А спромоглася лише на душову з акриловим піддоном. Але я плачу не від того, що пінтерест не ожив, а від щастя. Від щастя за себе, яка вперше має свою власну душову. Ні, не так. Свою власну душову. Її не треба ділити з сусідками по зйомній квартирі чи з родичами, не треба чекати своєї черги у нетрях гуртожитку, не треба бути таким собі Едвіном Рудом місцевого розливу і вигадувати альтернативний водонагрівач. Можна просто жити.

Саме цей момент став для мене терапевтичним: з того дня  я полюбила свій дім таким, яким він є, а не таким, яким він колись буде.  З його щовечірнім тріскотінням дров у каміні й тріщинками на штукатурці. З його магічним видом на засніжений ліс крізь скляні двері кухні і з його хаосом у гардеробній. З його дерев’яними меблями і компромісними натяжними стелями у ванній. З його душею, з його шрамами і нерівностями, з його деталями, у кожній з яких – я сама і моє життя.

У ньому немає жодної завершеної кімнати, у ньому не зробиш модної зйомки для інтер’єрного блогу. Лишенько, у ньому навіть є лінолеум! Але також у ньому ще сотні речей із власною історією та естетикою, і все це створено власними руками. І навіть якщо мій дім не схожий на пінтерест, він все одно став для мене найбезпечнішим та найкомфортнішим місцем на землі. 

 

 

Як усе починалося

Ми з чоловіком завжди хотіли побудувати дім власними руками. Романтична історія без практичних підмурків, мрія юності і виклик самим собі. Тоді ми не розуміли, що мрія ця має присмак мазохізму – хто ж у здоровому глузді робитиме те, що вже давно й успішно виконують спеціалісти. Та виклик прийнято: у 2012-му ми одружуємося і на подаровані гроші купуємо клаптик землі у невеличкому містечку на Сумщині. Три стіни, завалені будівним сміттям, дістаються нам за три тисячі доларів. До нас тут стояв будинок, який майже повністю знищила пожежа.

Спочатку це було весело: вдень розчищати завали, а ввечері тут же мріяти під багаття, гітару та вино. За півроку ми вже маємо четверту стіну і дах: виходить такий собі монстр, зліплений із того, що було. Гроші закінчились, а додаткової фінансової подушки нам ніхто не давав. Довелось розраховувати тільки на себе. Але я досі бережу стару затріпану книжку з трохи комічною назвою «Как построить сельский дом»: її нам дав чоловіковий тато. Тоді я ще не знала, яким щирим і наповненим був його жест. Не знала, як сильно мені не вистачатиме нашого тата і як хотітиметься показати йому все, що вийшло: дивіться, тату, ми таки збудували наш «сельский дом».

Заїхали в дім ми лише у 2015-му, коли низка подій привела нас на поріг із пачкою вівсянки, електрочайником і парою чистих футболок. Переночували на старому пружинному дивані, а на ранок я зробила ту вівсянку із ягодами з нашого саду. А більше не було нічого: ані плити, ані кухні, ані розуміння, як жити далі.

Ми зважилися на переїзд у порядку експерименту: гадали, що поживемо тут кілька днів, доки не знайдемо зйомну квартиру. Але залишилися надовго.

 

 

Як побудувати дім із лайна та палиць

Спойлер: ніяк. Частково від обмеженості бюджету, частково від любові до речей із власним характером, ми спробували мільйон DIY-рецептів. Були і шафи з піддонів, і фарбування старих тумбочок, і корзинки з паперової лози, і еко-штукатурка глиною… З цього всього можна видати цілу збірку факапів, бо переважна більшість таких речей не живе довго. Роки через два-три ми викинули та замінили майже все, що виглядало відверто погано або виявилось непрактичним.  Але з цього клубу «саморобка» почалося дещо нове і прекрасне. Я навчилася класти плитку і зацікавилася керамікою, а чоловік почав робити меблі.  Не з піддонів, а справжні, стильні і такі неймовірно теплі: дерево, брашоване вогнем, метал, лаконічні форми. Тепер у нього своя маленька майстерня в гаражі і серйозні плани завоювання світу.

Нарешті на п’ятий рік ми навчилися делегувати і планувати, поєднувати магазинне і саморобне, нове і надщерблене, створювати свою власну ідеальну неідеальність (ясна річ, що любов до характерних речей нікуди не зникла). Розставили книжки і сухоцвіти на полицях, поскладали речі рівними стосиками, постелили білосніжний килимок і завели рослини у керамічних горщиках. Надворі посадили ялинки і самшит, повісили гойдалку й лампи Едісона на терасі.
Наша найбільша любов і центр всього дому – це камін, повністю зроблений власними руками, від цегляної викладки до гігантських дверцят зі склом. Вечорами ми розпалюємо вогонь і тільки після цього настає відчуття, що все добре. Читаємо, дивимось фільми, складаємо пазли із сином, просто нічого не робимо – такі маленькі життєві радощі. Нещодавно обговорювали, що відчуваємо дискомфорт і навіть якусь тривогу, коли наступає вечір, а в каміні немає полум’я.

Ще одна гордість – антикварне дзеркало в різній дерев’яній рамі неймовірної краси. У нього є своя легенда: якийсь із пра-прадідів на межі позаминулих століть отримав коштовну річ у подарунок від відомого роду Кочубеїв за те, що носив до панського маєтку свіжі квіти та джерельну воду. Щоразу, коли я дивлюсь на це дзеркало, то думаю:  чи залишиться від нас щось таке, від чого у дівчинки в умовному 2220-му буде так шалено битися серце? 

 

Як вижити

Якщо ризикнеш вплутатись у авантюру, схожу на нашу, приготуйся до дивних речей. Місяць зберігати увесь свій одяг у мішках та коробках, бо старі шафи викинули, а нових іще нема. Ще місяць їздити в душ до друзів, бо майстер передумав у вас працювати. Так втомитися від вічного ремонту, що просто кинеш все це в куток і зустрічатимеш новий рік з велетенською діркою у підлозі, крізь яку видно мало не земне ядро. На тривалий час забути про бездоганний манікюр, а замість конверсів та тімберлендів купувати церезіт та кнауф. А ще до крику сперечатися: білий чи лавандовий, ОСБ чи гіпсокартон, металопласт чи поліпропілен. Врешті-решт, просто народити дитину: тоді експерименти з електрорубанком, шліфмашинкою та перфоратором вже ніяк не вписуватимуться у твій розпорядок дня.

Але також можна навчитися віднаходити компроміси: спочатку в кольорах плитки, а потім і в речах фундаментальних. Відкрити для себе несподівану річ: важлива не кімната, в якій знаходишся, а люди, з якими ти там. І головне – побачити, скільки ресурсів дає своя територія: віднині у тебе буде власне місце сили, свій ікігай, свій родовий замок Хайгарден.

Але щоб до цього дожити, доведеться все-таки виробити кілька правил. Методом проб і помилок ми зробили такі висновки:

·   Чиста постіль, гаряча вода, увімкнене опалення.  Якщо є можливість, без певного набору базових благ у новий дім краще не переїжджати. Додаткові страждання навряд чи допоможуть швидше відсвяткувати новосілля.

·   Власними руками – не означає trash making.  Замість гуртка «очманілі ручки» спробуй зайнятися чимось вартісним: отримати знання, купити якісні матеріали, зробити круту річ. Власноруч, але з ґрунтовним підходом.

·   Все, до чого не лежить душа або руки – делегуй.  Так, уже не можна буде поставити промовисте клеймо «я це сам зробив». Зате нічого не відвалиться через півроку.

·   Завжди прораховуй детальний бюджет до того, як розпочати роботи.  А потім додавай до нього ще відсотків 30: ставлю сто баксів, щось обов’язково піде не за планом.

·   Не поспішай.  Це найважче, бо нам завжди кортить все і одразу. Але варто навчитись насолоджуватися процесом. Порівнювати, як було день/місяць/рік тому. Хвалити себе і не забувати про відпочинок, перемежовувати активний ремонт із великими подорожами чи маленькими вилазками «у світ». А дому давати час звикнути до змін, обрости новим стінами, шарами, предметами. І інколи дозволяти собі розплакатися у душовій просто через те, що у тебе все це є: дім, родина, життя. А ванна на бронзових лапах обов’язково буде потім. 

 

Наш дім у цифрах:

· 1000 м² – площа земельної ділянки.

· 100 м² – площа будинку.

· $ 3 000 – сума покупки.

· ≈ $ 30 000 – витрачено на будівництво та ремонт.

· – ще треба витратити, щоб довести розпочате до кінця. 

 

Ілюстрації – Sheeborshee

|

Рубрика: Колонки

|

Автор: Анастасія Коваленко

|

942

ТЕМИ:

Читай також:

Неідеальні форми. 6 українських брендів кераміки
Речі /

Неідеальні форми. 6 українських брендів кераміки

Замість масмаркету – до крафтового та ручного.

Тепличні умови: Як перезимувати затишно?
Лайфхаки /

Тепличні умови: Як перезимувати затишно?

Як перемогти сірість і холод й апгрейдити зиму за допомогою українських брендів.

10 українських художників, роботи яких хочеться мати в себе вдома
Натхнення /

10 українських художників, роботи яких хочеться мати в себе вдома

Навіть якщо ти зовсім не розбираєшся в сучасному мистецтві.

Без троянд і лебедів. 5 класних українських марок постільної білизни
Речі /

Без троянд і лебедів. 5 класних українських марок постільної білизни

Постільна білизна дуже багато говорить про того, чиє ліжко застеляє.

Зараз на головній:

Як пояснити родичам, що таке 8 березня?
Конспект /

Як пояснити родичам, що таке 8 березня?

Та уникнути конфлікту.

Хорошие новости недели: желтый пингвин, уставший Аль Пачино и котики
6 та 7 березня у Києві пройде вінтажний маркет
Новини /

6 та 7 березня у Києві пройде вінтажний маркет

Старовинні предмети повсякденного вжитку, вінтажний одяг та атмосфера roaring twenties.

5 мобильных приложений, которые помогают заснуть
Лайфхаки /

5 мобильных приложений, которые помогают заснуть

Сказки на ночь, медитации или ASMR-раскраски.

Украинский бренд запустил коллекцию посуды из переработанного стекла
Новини /

Украинский бренд запустил коллекцию посуды из переработанного стекла

Бокалы, тарелки и вазы создают вручную по старинной украинской технологии.

Как организовать большую весеннюю уборку быстро и безболезненно?
Показати більше