Здавалось би, побудувати дім своїми руками – красива й романтична історія. Але перетворення мрії на реальність може виявитися неабияким челенджем – про що і розповідає авторка 34home Анастасія Коваленко.
Ось я стою у душовій і плачу. Потоки води не встигають змивати з мого обличчя сльози, стільки їх назбиралось. Я мріяла про ванну на бронзових лапах, а поруч – французьке вікно, картини і зарості з монстер. А спромоглася лише на душову з акриловим піддоном. Але я плачу не від того, що пінтерест не ожив, а від щастя. Від щастя за себе, яка вперше має свою власну душову. Ні, не так. Свою власну душову. Її не треба ділити з сусідками по зйомній квартирі чи з родичами, не треба чекати своєї черги у нетрях гуртожитку, не треба бути таким собі Едвіном Рудом місцевого розливу і вигадувати альтернативний водонагрівач. Можна просто жити.
Саме цей момент став для мене терапевтичним: з того дня я полюбила свій дім таким, яким він є, а не таким, яким він колись буде. З його щовечірнім тріскотінням дров у каміні й тріщинками на штукатурці. З його магічним видом на засніжений ліс крізь скляні двері кухні і з його хаосом у гардеробній. З його дерев’яними меблями і компромісними натяжними стелями у ванній. З його душею, з його шрамами і нерівностями, з його деталями, у кожній з яких – я сама і моє життя.
У ньому немає жодної завершеної кімнати, у ньому не зробиш модної зйомки для інтер’єрного блогу. Лишенько, у ньому навіть є лінолеум! Але також у ньому ще сотні речей із власною історією та естетикою, і все це створено власними руками. І навіть якщо мій дім не схожий на пінтерест, він все одно став для мене найбезпечнішим та найкомфортнішим місцем на землі.
Як усе починалося
Ми з чоловіком завжди хотіли побудувати дім власними руками. Романтична історія без практичних підмурків, мрія юності і виклик самим собі. Тоді ми не розуміли, що мрія ця має присмак мазохізму – хто ж у здоровому глузді робитиме те, що вже давно й успішно виконують спеціалісти. Та виклик прийнято: у 2012-му ми одружуємося і на подаровані гроші купуємо клаптик землі у невеличкому містечку на Сумщині. Три стіни, завалені будівним сміттям, дістаються нам за три тисячі доларів. До нас тут стояв будинок, який майже повністю знищила пожежа.
Спочатку це було весело: вдень розчищати завали, а ввечері тут же мріяти під багаття, гітару та вино. За півроку ми вже маємо четверту стіну і дах: виходить такий собі монстр, зліплений із того, що було. Гроші закінчились, а додаткової фінансової подушки нам ніхто не давав. Довелось розраховувати тільки на себе. Але я досі бережу стару затріпану книжку з трохи комічною назвою «Как построить сельский дом»: її нам дав чоловіковий тато. Тоді я ще не знала, яким щирим і наповненим був його жест. Не знала, як сильно мені не вистачатиме нашого тата і як хотітиметься показати йому все, що вийшло: дивіться, тату, ми таки збудували наш «сельский дом».
Заїхали в дім ми лише у 2015-му, коли низка подій привела нас на поріг із пачкою вівсянки, електрочайником і парою чистих футболок. Переночували на старому пружинному дивані, а на ранок я зробила ту вівсянку із ягодами з нашого саду. А більше не було нічого: ані плити, ані кухні, ані розуміння, як жити далі.
Ми зважилися на переїзд у порядку експерименту: гадали, що поживемо тут кілька днів, доки не знайдемо зйомну квартиру. Але залишилися надовго.
Як побудувати дім із лайна та палиць
Спойлер: ніяк. Частково від обмеженості бюджету, частково від любові до речей із власним характером, ми спробували мільйон DIY-рецептів. Були і шафи з піддонів, і фарбування старих тумбочок, і корзинки з паперової лози, і еко-штукатурка глиною… З цього всього можна видати цілу збірку факапів, бо переважна більшість таких речей не живе довго. Роки через два-три ми викинули та замінили майже все, що виглядало відверто погано або виявилось непрактичним. Але з цього клубу «саморобка» почалося дещо нове і прекрасне. Я навчилася класти плитку і зацікавилася керамікою, а чоловік почав робити меблі. Не з піддонів, а справжні, стильні і такі неймовірно теплі: дерево, брашоване вогнем, метал, лаконічні форми. Тепер у нього своя маленька майстерня в гаражі і серйозні плани завоювання світу.
Нарешті на п’ятий рік ми навчилися делегувати і планувати, поєднувати магазинне і саморобне, нове і надщерблене, створювати свою власну ідеальну неідеальність (ясна річ, що любов до характерних речей нікуди не зникла). Розставили книжки і сухоцвіти на полицях, поскладали речі рівними стосиками, постелили білосніжний килимок і завели рослини у керамічних горщиках. Надворі посадили ялинки і самшит, повісили гойдалку й лампи Едісона на терасі.
Наша найбільша любов і центр всього дому – це камін, повністю зроблений власними руками, від цегляної викладки до гігантських дверцят зі склом. Вечорами ми розпалюємо вогонь і тільки після цього настає відчуття, що все добре. Читаємо, дивимось фільми, складаємо пазли із сином, просто нічого не робимо – такі маленькі життєві радощі. Нещодавно обговорювали, що відчуваємо дискомфорт і навіть якусь тривогу, коли наступає вечір, а в каміні немає полум’я.
Ще одна гордість – антикварне дзеркало в різній дерев’яній рамі неймовірної краси. У нього є своя легенда: якийсь із пра-прадідів на межі позаминулих століть отримав коштовну річ у подарунок від відомого роду Кочубеїв за те, що носив до панського маєтку свіжі квіти та джерельну воду. Щоразу, коли я дивлюсь на це дзеркало, то думаю: чи залишиться від нас щось таке, від чого у дівчинки в умовному 2220-му буде так шалено битися серце?
Як вижити
Якщо ризикнеш вплутатись у авантюру, схожу на нашу, приготуйся до дивних речей. Місяць зберігати увесь свій одяг у мішках та коробках, бо старі шафи викинули, а нових іще нема. Ще місяць їздити в душ до друзів, бо майстер передумав у вас працювати. Так втомитися від вічного ремонту, що просто кинеш все це в куток і зустрічатимеш новий рік з велетенською діркою у підлозі, крізь яку видно мало не земне ядро. На тривалий час забути про бездоганний манікюр, а замість конверсів та тімберлендів купувати церезіт та кнауф. А ще до крику сперечатися: білий чи лавандовий, ОСБ чи гіпсокартон, металопласт чи поліпропілен. Врешті-решт, просто народити дитину: тоді експерименти з електрорубанком, шліфмашинкою та перфоратором вже ніяк не вписуватимуться у твій розпорядок дня.
Але також можна навчитися віднаходити компроміси: спочатку в кольорах плитки, а потім і в речах фундаментальних. Відкрити для себе несподівану річ: важлива не кімната, в якій знаходишся, а люди, з якими ти там. І головне – побачити, скільки ресурсів дає своя територія: віднині у тебе буде власне місце сили, свій ікігай, свій родовий замок Хайгарден.
Але щоб до цього дожити, доведеться все-таки виробити кілька правил. Методом проб і помилок ми зробили такі висновки:
· Чиста постіль, гаряча вода, увімкнене опалення. Якщо є можливість, без певного набору базових благ у новий дім краще не переїжджати. Додаткові страждання навряд чи допоможуть швидше відсвяткувати новосілля.
· Власними руками – не означає trash making. Замість гуртка «очманілі ручки» спробуй зайнятися чимось вартісним: отримати знання, купити якісні матеріали, зробити круту річ. Власноруч, але з ґрунтовним підходом.
· Все, до чого не лежить душа або руки – делегуй. Так, уже не можна буде поставити промовисте клеймо «я це сам зробив». Зате нічого не відвалиться через півроку.
· Завжди прораховуй детальний бюджет до того, як розпочати роботи. А потім додавай до нього ще відсотків 30: ставлю сто баксів, щось обов’язково піде не за планом.
· Не поспішай. Це найважче, бо нам завжди кортить все і одразу. Але варто навчитись насолоджуватися процесом. Порівнювати, як було день/місяць/рік тому. Хвалити себе і не забувати про відпочинок, перемежовувати активний ремонт із великими подорожами чи маленькими вилазками «у світ». А дому давати час звикнути до змін, обрости новим стінами, шарами, предметами. І інколи дозволяти собі розплакатися у душовій просто через те, що у тебе все це є: дім, родина, життя. А ванна на бронзових лапах обов’язково буде потім.
Наш дім у цифрах:
· 1000 м² – площа земельної ділянки.
· 100 м² – площа будинку.
· $ 3 000 – сума покупки.
· ≈ $ 30 000 – витрачено на будівництво та ремонт.
· ∞ – ще треба витратити, щоб довести розпочате до кінця.
Щоб не пропустити нові цікаві тексти, підпишись на 34home у Instagram та Facebook.
Ілюстрації – Sheeborshee
ТЕМИ:
