Довгі осінні вечори змушують нас шукати натхнення та обирати й собі хобі до душі. Замість понурих походів від монітору до холодильнику вирішуємо зайняти себе чимось приємним і зробити ці вечори затишними. Ми запитали у різних людей про їхні хобі: читай історії від трьох дівчат та мерщій підписуйся на красиві інстаграми.
Яна Новоструєва
Покинула роботу у сфері діджитал-маркетингу заради рукоділля: професійно плете макраме у @macrame.kit.
– Макраме в моєму серці вже три роки. Все почалося з того, що я захопилась ідеєю сплести настінне панно для домашнього затишку. Згадала, як плела в школі, подивилась декілька відеоуроків. Щоправда, з першого разу втілити задумане так і не вдалось: шнура вистачило лише, щоб почати. Але, врахувавши свої помилки, я почала знову. Друге панно вийшло ідеальним. Я тоді подумала: «макраме – це так просто!». І з того часу не покидаю плести.
Рукоділля для мене – дуже медитативний процес: коли я плету, весь світ наче завмирає. Під час роботи люблю слухати аудіокниги, а коли хочу усамітнитися зі своїми думками – плету в повній тиші.
Коли макраме тільки увійшло в моє життя, я працювала у сфері діджитал-маркетингу. Але згодом так захопилася, що вирішила: хочу створити щось своє. Так, поєднавши два вміння, запустила проєкт Macrame Kit– тут продаю свої вироби, а також готові набори для новачків. Завдяки цим наборам і моєму блогу з порадами вже сотні дівчат віднайшли заняття до душі та переконались у тому, що макраме – це легко. Я переконана, що кожна людина може віднайти у собі творчі здібності.
У мене ж макраме з хобі переросло в роботу, яка приносить задоволення. Тепер я монетизую свою любов до рукоділля: не тільки продаю готові вироби, а й плету на замовлення (зокрема і для закладів). Наймасштабніша моя робота зараз висить в українському ресторані SHO – це панно висотою сім метрів. На 25 кіс пішло 200 кілограмів шерсті та три місяці роботи.
***
Анна Андрієнко
Засновниця кафе «Альтруїст», у вільний час готує та освоює ферментацію.
– Готувати я почала тому, що це потрібно було для роботи. Альтернативні методи заварювання кави (V60, аеропрес, клевер) освоїла з тієї ж причини. А потім відкрила у цьому особливу цікавість: зараз приготування V60 зранку – це особливий та обов’язковий для мене ритуал . Він дає 20 хвилин спокою та концентрації, що так необхідні у сучасному темпі життя.
Ферментація – цілий окремий цікавий світ. Вона зацікавила мене після того, як до рук потрапила книга Рене Редзепі – це шеф-кухар ресторану Noma в Копенгагені. Заклад уже більше п’яти років вважається кращим рестораном світу, у ньому є окрема кухня для цих процесів – така собі лабораторія ферментації. Я була в цьому ресторані, можливо з того часу й почалося моє захоплення. Але зрозуміла, що хочу цим займатися, саме після книги: у ній Рене Редзепі описує величезну кількість технік ферментації.
Взагалі ферментація – це процес бродіння. По факту ми отримуємо вино після ферментування винограду, чайний гриб (він же популярний напій комбуча) – теж звідти. Ферментація може застосовуватися для збереження продуктів (квашена капуста чи буряк, ферментовані висушені томати), для створення соусів (соус з ферментованих слив). А ще – щоб надати продукту інший смак (наприклад, темпе – ферментовані соєві боби).
Цей процес дуже складний і насправді говорити про якість конкретні результати ще рано: я досі це вивчаю, бо мені неймовірно цікаво. Процес ферментації має відбуватися без впливу кисню, у банці чи вакуумі. Мають значення найменші деталі, навіть зміна температури кімнати на кілька градусів.
Факапи виникають постійно: смак часто непередбачуваний і не завжди приємний, будь-які зайві бактерії (на кшталт неідеально підготовлених банок) можуть зіпсувати увесь процес. Але я не втрачаю інтерес, а навпаки: захоплююсь ще більше.
***
Катерина Шпак
Займається вишивкою з дитинства. Перетворила хобі на власну справу в @dyvoruka.embroidery.
– Наразі я займаюсь тільки рукоділлям: менше року тому започаткувала свою маленьку справу @dyvoruka.embroidery, де вишиваю дитячі та дорослі накладні комірці та сарафани. А до цього вишивка була моїм хобі майже все життя: раніше свої роботи я обрамляла в рами та залишала собі чи дарувала близьким людям.
У нашій родині вишивають чи в’яжуть усі, тому і мене 12 років тому захопив цей процес. Спочатку я вишивала виключно класичним хрестиком за схемами.
Згодом мене зацікавили українські техніки: я завзято почала їх опановувати. Через деякий час пройшла навчання в майстерні Магди Дзвін, де познайомилась з незліченною кількість давніх швів, мережок та технік вишиття. Серед них у душу найбільше мені запали колодочки, бо за їхньою допомогою можна заповнювати простір на полотні неповторним способом. Саме тому зараз це пріоритетна техніка у моїх роботах.
Вишивання дає мені можливість відчувати фактури під руками та малювати картини голкою та нитками, адже за допомогою пензля і фарб мені це так вправно не вдається.
Фото з особистого архіву героїнь
ТЕМИ:
